Але навіть якщо у нас є особисті контакти, ми практикуємо спосіб життя йоги, ми харчуємося правильно, ми в гармонії зі своїм тілом, із планетою… Взаємовідносини із планетою – це ще один розділ взаємовідносин. Але навіть якщо ми все це робимо правильно, що приводить нас у стан благодаті: ми вегетаріанці, ми поважаємо всі форми життя – все одно цього замало.
Це не вирішує проблему, тому що все це на матеріальному рівні, а я нематеріальний. Це виглядає набагато краще, ніж цей вимір пристрасті і невігластва і насильства, що народжується з них і так далі. Але навіть якщо у вас дуже хороша матеріальна ситуація цього недостатньо, тому що там немає духовних взаємовідносин.
І Веди навчають нас, що ми, вічна духовна душа, ніколи не будемо щасливі, ніколи не будемо задоволені доти, доки у нас не буде вічних взаємовідносин із досконалою особистістю. І ми всі інтуїтивно це знаємо. Усі це знають. Тому ми шукаємо цю досконалу особистість.
І ми знаємо: якщо я зможу знайти досконалу особистість, і в мене будуть із нею (з ним) взаємовідносини, я буду щасливий. Це те, що ми знаємо. Серце каже нам це, нам не потрібно йти до школи, щоб дізнатися про це. Це знають навіть немовлята. Це знають усі, бо такою є природа душі, істина життя.
Але під впливом всього невігластва та ілюзії ми не знаємо, як втілити це в життя. Отже, ми життя за життям витрачаємо у тимчасовому світі, спрямовуючи всі свої надії та очікування на тимчасові взаємовідносини, які не в змозі задовольнити нашу потребу.
І є єдине рішення, не так, що є два чи три рішення. Є лише одне рішення. І воно в тому, щоб дійсно бути дуже рішучим у тому, щоб встановити ці взаємовідносини, яких ми потребуємо, з Верховною Особою, з Всевишнім. Чисті любовні взаємовідносини із чистою духовною Особою. Це те, що зробить нас щасливими, те, що задовольнить нас, і ніщо інше не дасть цього.
І ще момент: у всіх взаємовідносинах цього світу, хоч би якими досконалими вони здавалися, у них є дуже багато занепокоєння: я завжди турбуюся.
До того, як у мене з’являються ці взаємовідносини, я турбуюся, що не знайду таку людину, таку особистість. Або в мене є бажання бути пов’язаними досконалими відносинами з кимось, але я не впевнений у тому, що в тієї особи буде таке саме бажання стосовно мене. Тому я в занепокоєнні.
Але, наприклад, все спрацювало, і я створюю ці взаємовідносини. Є взаємний потяг. «Ах, як чудово! Здорово!» Але тепер я знову занепокоєний, що втрачу це, – для мене це так багато означає. І я завжди в занепокоєнні, що його чи її привабить хтось інший, що я більше не являтиму собою задоволення для тієї людини. Хтось вкраде його в мене чи він залишить мене через смерть. Тож у мене зараз це є, але я все одно у занепокоєнні. А потім, коли ці взаємовідносини дійсно припиняються з якоїсь причини, я знову переживаю, через те, що втратив це.
Таким чином, немає жодного моменту, коли я не був би в занепокоєнні. І це неприродно для душі. Ми не любимо занепокоєння, переживання – це теж проти природи душі, тому ми почуваємося так погано. Все те, через що ми почуваємося погано у житті, пов’язане з тим, що це суперечить природі душі. І воно справді неправильне.
Але, знову ж таки, повертаюся до рішення. Існує Досконала Особа. Це Бог, Верховний Господь, Верховна Досконала Особа. І коли в мене стосунки з Ним, я не маю занепокоєння. Розумієте? Він уже любить мене, безумовно. Я Його дитина, Його невід’ємна частинка, а Він мій Батько, що вічно любить, мій найкращий Друг. Все, що мені потрібно вже є, тому мені не потрібно турбуватися про це.
Мені не треба турбуватися про те, що я втрачу ці взаємовідносини, бо це вічні взаємовідносини. Вони не йдуть, смерть не впливає на них. У матеріальних відносинах смерть повністю розлучає нас. Але до досконалих духовних взаємовідносин із Богом смерть не має відношення. Ви не турбуєтеся: “Я помру, і мені доведеться залишити ці взаємовідносини”. Смерть аж ніяк не впливає на це. Немає нічого, що може вплинути на близькість цих стосунків.
Коли ми залишатимемо тіло, це буде нелегко. Зазвичай ми досить прив’язані до всього, і смерть описується у Ведах як дуже жахлива подія. Отже, коли я підійду до цього моменту, я матиму можливість віддатись ще більше, стати ще більш залежним від цих стосунків і все більше бажати, щоб Верховний Господь був присутнім у моєму житті. Це лише покращить ці взаємовідносини. Я ніколи не втрачу ці взаємовідносини, тому немає жодного занепокоєння.
Отже, єдине, що змінюється, відбувається з мого боку. З Його боку нічого не змінюється: це надійно, непорушно, завжди постійно, це тверда основа. Отже, єдине, що змінюється, коливається і нестабільно, йде з мого боку. І тому я маю над чим попрацювати, у мене багато роботи.
Але якщо я дотримуюся процесу бхакті-йоги – а це процес, який дано Самим Верховним Господом, щоб привести нас у цей досконалий стан – я стаю все більш стійким у моїх взаємовідносинах із Верховним Господом. Ці взаємовідносини стають все більш стійкими, тому моє життя все більше спирається на це стійке, тверде, надійне підґрунтя духовної любові. Тому очевидно, що моє життя стає кращим: воно стає все більш досконалим.
Ми завжди сподіваємось на те, що життя покращиться. Ми завжди думаємо: “Зараз воно погане, але в майбутньому все покращиться”. Звичайно, з матеріального погляду це може статися, але з духовного погляду – зазвичай ні. Але якщо у нас є ці духовні взаємовідносини, то життя дійсно стає кращим, і це спричиняє спокій, задоволеність, умиротворення, щастя та справжню любов. Це те, чого я шукаю, це те, чого ми шукаємо у житті. Ось у чому полягає життя. Тож це єдине рішення.