Бачите, матеріальні планети, як і раніше, залишаються матеріальними, вони обмежені тією кількістю задоволення, яку вони можуть дати. І вони не містять любові до Бога. Любов до Бога йде від Бога, вона не йде з якоїсь матеріальної ситуації. Отже, духовний світ – це місце, де любов до Бога завжди присутня і де вона управляє всім. У духовному світі є безліч духовних планет. Так само, як у матеріальному світі є безліч планет, але там це протилежно: планети вічні, все досконало, все духовно – немає матеріальної енергії, немає народження, немає хвороб, немає старості, немає смерті, немає воєн, немає землетрусів і повеней, і комарів тощо. Цього там не існує, цей світ називається — світ “Вайкунтхі”. “Вайкунтха” означає “відсутність занепокоєнь”, це світ, в якому немає занепокоєнь.
Цей світ (матеріальний світ) — це світ занепокоєнь. Насправді це один із описів матеріального світу. А духовний світ — це Вайкунтха, немає занепокоєння. Однак відсутність занепокоєння не є метою. Можливо, це наша мета, ми думали: “О, досить добре було б, щоби назавжди не було занепокоєнь”. Однак цього недостатньо: мета — це любов. Любов — це єдине, що задовольняє душу, ніщо інше не задовольняє душу. Тож райські задоволення не задовольняють душу. Тільки любов і безпосередньо любов до Бога.
Спроба любити інших живих істот, як би глибоко це не було, не замінить любов до Бога. У духовному світі це все, що є. Любов до Бога. Усі там люблять Верховного Господа у різних відносинах. Деякі бачать Бога і люблять Його як друга, деякі як пана, деякі як свою дитину, деякі як свого коханого – так само, як тут є безліч різноманітних взаємин любові. Є незліченна кількість різноманітних взаємин… Різноманітність глибини, настрою, почуттів – повна різноманітність чистої любові (в духовному світі). І це те, коли душа насправді почувається вдома, знаходиться вдома, в цей момент нікуди більше йти, нічого більше досягати. Чи це означає, що так добре, що мені буде нудно? Я чув, так кажуть люди, які не мають уявлення про те, що означає любов. Тому що любов тільки вічно збільшується, їй немає кінця.
Те, що ми називаємо любов’ю в цьому світі, не є любов’ю – це хтивість. Я говорив про це якось, скоро буде лекція на цю тему. Тож це кінцеве, чисте, досконале місце для душі. “Бхагавад-гіта” вся сповнена тим, що Верховний Господь говорить нам цю Істину і запрошує нас туди, у цей світ. Не йдеться ні про яке царство, хоча це царство більш ніж досконале. Ви не йдете в духовний світ, тому що ви хочете насолодитися царством, ви йдете туди, тому що ви любите царя. Духовний світ без Бога був би порожнім для того, хто любить Бога.
Якщо ми повернемося до нашого початкового прикладу з царем, палацом тощо. Якщо ви любите царя, і ви підете до палацу, коли ви прийдете, ви з таким нетерпінням очікуєте побачитися з царем, а вам кажуть: “Він поїхав. Проходьте, будьте як удома. Це палац царя, все у вашому розпорядженні, але його немає”. Ви будете дуже засмучені. Ви сидітимете і думатимете: “От чорт, коли ж він приїде?” Ви сумуватимете за ним, тому що любов – це не означає любов до речей. Ось істина.
І ця ідея з раєм та пеклом, яку неправильно, на жаль, подають, взагалі не має жодного сенсу. Тому що, з одного боку, нам кажуть, що Бог любить нас, так? І це правда, це абсолютно правильно, це більша правда, ніж люди про це підозрюють. Отже, Бог любить нас. І в той же час Він влаштовує таку ситуацію, що у нас одне життя, і якщо ми не зробимо все правильно у цьому житті, нас кидають у вічний вогонь. Це що прояв любові? У цьому вченні взагалі ні про яку любов не йдеться.
Ось батько; він говорить дитині: “Не роби цього”, а дитина робить. “Ще раз говорю, не роби цього. Якщо зробиш, тоді там…” А дитина знову робить. “Ну все, останній раз …” Він весь час дає йому ще шанс, розумієте? Це просто звичайний батько, який має невелику кількість любові до своєї дитини. Батьки продовжують давати своїй дитині шанс знову і знову. І в той же час, коли говорять про те, що найдосконаліший вселюблячий Верховний Батько дає нам лише один шанс… Якщо ми його використаємо і помилимося, то все горіти надовго – це повний абсурд, якщо вам відомі закони любові. Тож це неправда. Це не звучить як правда для серця.
Бог завжди дає нам ще шанс. Ми такі демони, ми чинимо усілякі можливі гріхи. В результаті ми повинні йти страждати на пекельних планетах, але це не назавжди. Це закінчується, і ми отримуємо новий шанс, і ще один шанс, і ще один шанс, і безліч шансів – ось що таке любов. Це завжди: “Будь ласка, не роби цього, приходь до Мене”. – “Ні, я роблю те, що я роблю”. І знову Він каже: “Будь ласка, йди сюди”. Він приходить як інкарнація (втілення) для того, щоб допомогти нам. Він посилає своїх представників. Розумієте? Щоб допомогти нам. Він ніколи не кидає нас. Скільки б ми не залишали Його, не ганьбили Його, не заперечували Його, Він не ображається. Любов не ображається. Він просто допомагає нам усіма можливими способами, але дає нам свободу робити те, що ми хочемо. І коли ми хочемо піти до Нього, Він допомагає нам на сотню, на тисячу відсотків – це Істина, яка описується в писаннях: “Якщо ми робимо один крок до Бога, Він робить сто кроків на зустріч нам”. Ми робимо один крок, а Він робить сто кроків – це любов. Розумієте?
Тож світ Бога – це світ любові. Він запрошує нас у цей світ. Навіть поки ми знаходимося в цьому світі, у світі страждань та нещастя, матеріальному світі, Він запрошує нас увійти до Його світу. Вам не потрібно вмирати, щоб відправитися в духовний світ. Духовний світ – це стан серця, стан свідомості, невидимі духовні взаємини із Всевишнім Господом. І вони можуть бути тут, вони можуть бути на райських планетах, можуть бути на пекельних планетах. Немає значення де, тому що світ любові знаходиться в нашому серці. Так що ось істина про рай і пекло. Розумієте? Тепер ви це почули. Але, як і все це вчення, ви можете прийняти це, а можете — ні.