Психологи намагаються це зрозуміти. Психологи, психіатри. «Чому все так?! Чому люди роблять щось таке? Чому вони діють у такий спосіб? Чому вони так поводяться?» Але вони шукають якихось матеріальних причин. «О, можливо через гени? Чи через якісь мутації?» Або що би там ще вони не вигадали… – через якийсь психологічний феномен. Але вони займаються цим вічність і нікуди не просунулися у вирішенні проблем.
Нині більше конфліктів, ніж раніше. Більше стресу, страждання та болю. І мудра людина прийме те, що сучасні підходи не вирішують проблеми. Але прийняти те, що це не працює, нелегко. Тому що ми витратили на це стільки часу та енергії. Це наше капіталовкладення. Ми залежимо від цього. Тож нелегко визнати: добре, це не працює, і піти глибше.
Отже, філософія йоги – це відповідь. Слово “йога” насправді означає “союз”. Визначення йоги – це союз. Союз означає, коли двоє з’єднуються разом і зливаються докупи, приходять в гармонію один з одним. І коли говориться «союз», то мають на увазі союз між індивідуальною духовною душею та Верховною Душею. Ось який союз.
Я знаю, що у Казахстані у вас багато весіль, і я часто їх бачу. І коли дві людини одружуються – це описується як союз. Тепер вони одружені і вони мають цей союз – союз шлюбу. І що це означає? Що дві людини сходяться разом, сподіваючись, що їхні волі сумісні і поєднуються один з одним, і вони житимуть у гармонії. Принаймні, мрія така. Це не завжди працює, але така ідея. Тому весілля і вважаються радісними подіями. Дві людини тепер – одна. З’єдналися разом, і їхнє життя тепер єдине.
Але це просто відображення досконалості йоги. Істинне розуміння таке, що це союз між індивідуальною духовною душею (мною, вами) та Всевишньою Душею. Це досконалість йоги. І це союз мети, волі та бажання. І це природно, це нормально, це так, як спочатку має бути, але оскільки ми не знаємо про це… Я маю на увазі союз між душами: індивідуальною душею та Верховною душею. Але оскільки ми не знаємо нічого з цього… Ми не працюємо над цим союзом, ми працюємо над поділом. Насправді для Бога немає місця у житті сучасної людини. Це загалом. Звичайно, для когось це може бути й не так, але загалом це так.
Тому що, якби в моєму житті центральне місце займав Всевишній, моє життя виглядало б зовсім інакше. Дуже ясно говориться про те, як нам слід жити і як нам не слід жити: що ми маємо робити так і не робити так. Це як батько, який насправді дуже любить дитину, знання якої недосконалі. І він завжди каже дитині: «Роби це і не роби це. Тому що, якщо ти робитимеш ось це – це буде тобі добре. Якщо ти робитимеш ось те, то це буде тобі погано. Це потурбує твоє життя. Це відведе тебе від благополуччя». І чому він каже це дитині? Тому що він піклується про нього.
Отже, Верховний батько – досконалий батько, який піклується про нас більше, ніж будь-хто інший, дає нам знання про те, як жити, у ведичних писаннях. А також у словах своїх досконалих представників, які приходять для того, щоб передати нам цю істину, і тому це керівництво до того, що робити та яка мета життя для кожного.