У вас можуть бути ваші індивідуальні цілі: стати багатим, стати відомим, здобути освіту ось у цій спеціальності або отримати хорошу роботу, отримати цю людину як чоловік або дружину і так далі. І очевидно, що такі цілі можуть відрізнятися. Але якою є справжня мета всього цього? Бути щасливим.
«Чому ти хочеш одружитися з цією дівчиною? – Тому що я думаю, що вона зробить мене щасливою». «Чому ти хочеш отримати цю роботу? – Тому що я буду успішним, в мене будуть гроші, і це зробить мене щасливим». Або будь-що.
Суть така, що ми хочемо бути щасливими. Це те, що ми шукаємо. І роблячи це, ми по дорозі руйнуємо все навколо. Ось чому стільки хаосу. Тому що кожен у своїй спробі бути щасливим робить все, що йому потрібне, щоб досягти цього. Але ми ніколи не досягаємо мети. Ми отримуємо «досконалого» чоловіка, «досконалу» дружину, «досконалу» роботу, «досконалу» освіту, «досконалий» будинок, «досконалу» машину, «досконалі» канікули на якомусь тропічному острові, або що б там не було, але ми все одно нещасливі. Так, тимчасово я насолоджувався якимись моментами та якоюсь ситуацією, але насправді я все одно нещасливий.
І якщо ви знаєте істину про те, хто ви, то зможете зрозуміти, чому так. Бачите, проблема в тому, що ми ототожнюємо себе з матеріальним тілом. По суті, це роблять усі. У нас, у духовної душі, є ця вічна потреба бути щасливим. Це складова того, хто ми. І наш природний стан – це стан сповненості, щастя, задоволеності. І у всіх є одне й те саме бажання.
Але ми ототожнюємо себе з тілом, тому рішення для задоволення цієї потреби я бачу в тому, як зробити щасливим своє тіло. Якщо я зроблю його щасливим – я буду щасливим. Логічно? Так? Вам навіть думати про це не потрібно, тому що в тіло вже входять усі ці бажання, потреби, задоволення язика. «Є піца?! О, це зробить мене щасливим! Я йду їсти піцу до піцерії, щоб отримати це щастя. А вуха шукають свого щастя, я хочу слухати цю музику, хочу слухати цей звук, хоч би яким він був, він мені подобається. Або я хочу бачити те, що приносить мені задоволення, тому я весь час шукаю очима: де це задоволення? Мої очі завжди дуже активні: «Подивися на цю жінку, подивися на цього хлопця, подивися на цю машину, подивися на цей одяг, подивися на гори!» “Я люблю лижі, подивися на цей новий сніг”. Лижник завжди бачить таким чином: “О, тут іде дощ, значить там сніг”. Тобто таким чином я отримую задоволення, дивлячись на те, що мені подобається та обмірковуючи це. І, звичайно, ніс теж шукає задоволення: «Які квіти!» І так далі.
У будь-якому випадку ви розумієте ідею: почуття завжди знаходяться в пошуках задоволення, а розум у цьому бере участь. Щойно очі бачать що-небудь, розум одразу ж: «О, я пам’ятаю це! Я зараз обдумаю це або я уявлю собі це, уявлятиму». Тобто розум бере дуже активну участь.
І можливо ми досягаємо цих насолод, можливо дійсно я вирушаю кататися на лижах, та це дуже класно. Або я отримую прихильність цієї гарної дівчини, або я отримую хорошу роботу та гроші і можу купити собі новий «Лексус», або може бути одразу будинок, там, ближче до гор, з «Лексусом». Що завгодно! Я можу отримати все це. Але це не робить мене щасливим. “Здорово, у мене це є!” Якесь збудження є навіть у новому тюбику пасти. «Новий смак, я ще не куштував такий. Я буду щасливий із цим смаком». Якісь дрібниці чи щось більші, чи щось дуже-дуже велике – ми намагаємося знайти щастя, але, на жаль, це не працює, та це дає тимчасове задоволення, але щастя для мене, духовної душі, немає. Тому що я не тіло.
Тож ми все своє життя проводимо у цій ілюзії. Я – це тіло, і я буду щасливий, доставивши задоволення цьому тілу. Але я не щасливий, бо я не тіло. Отже, все це приречене на провал із самого початку. Це все примарно. Але оскільки я не знаю жодного іншого рішення, я просто намагаюся більш старанно.