І розум дуже продуманий, він каже: «Ну так, це було неправильно. Ти нещасливий, бо ти вибрав не ту людину. А якби ти вибрав ось ту, тоді ти був би щасливий. І до речі, вона досі доступна, бо щойно розлучилася – теж не того обрала. Так що якщо ти позбавишся цього неправильного вибору і звернешся ось до тієї, яка теж тільки-но позбавилася свого неправильного вибору, то ви зможете бути разом щасливі. Так, це чудова ідея!»
Але так не працює. Тому що ти не тіло. Ми дійсно повинні зрозуміти – ніяке матеріальне задоволення не задовольнить мене. Бхагавад-гіта та інша ведична література говорила про це від початку матеріального творіння. У цьому нічого нового. Але ми повністю прив’язані до матеріальних насолод, тому що ми не знаємо нічого іншого.
А також із матеріальними задоволеннями та поразками, приходить матеріальний біль. Не забувайте ще й про це. Задоволення минущі. Навіть якщо я дістану його – разом із ним прийде біль. «Це чудова їжа, вона була такою смачною. І я з’їв так багато, бо було дуже смачно. Але після цього настає біль: Ох, я переїв. Тепер погано почуваюся». Або вечірка: “Яка суперкласна вечірка, так весело!” А наступного дня: «У мене сильний біль, я почуваюся порожнім усередині, голова болить», – два мільйони нервових клітин зруйнувалися, убиті.
Треба бути в дуже глибокій ілюзії, щоб бачити це таким чином, що було так класно. Нічого класного. «Так, класно: така бійка там була, і в мене тепер фінгал під оком і голова болить. Було супер! Це хлопець, у якого на стіні висить великий диплом. Це не розумно – це безглуздо. Але якщо ми не знаємо нічого іншого, то що нам залишається робити? Мені все одно треба шукати щастя. Поки я його не знайшов, я мушу його шукати. Це як сказати голодному:
– Та не турбуйся ти! Просто не їж і все.
– Ні, я голодний. Я хочу їсти!
– Та забудь! Просто не їж.
Так не працює. Він хоче їсти. Буде їсти щось, десь. Ним це рухає.
Тож душу спонукає бажання щастя. Але якщо я дізнаюся про те, де можна знайти щастя, а де не можна, і якщо я розумний – я не буду витрачати все своє життя, шукаючи його в неправильному місці. Для душі немає щастя у матеріальному світі. Це очевидно.