Нам важко це прийняти, але це правда. Згадайте найкращий момент, який був у вашому житті, незвичайний час. І тепер це вже закінчилося, пішло – я не можу це утримати. Я хотів би втримати це, але це пішло, і тепер мені потрібно шукати щось нове. Це тимчасово. Все в цьому світі, яким би прекрасним воно не здавалося і хоч би як ви були переконані в тому, наскільки воно прекрасне, тимчасове. Ви не можете утримати це. Воно йде. Або воно залишить вас, або ви залишите його, а в момент смерті ви залишаєте взагалі все.
Ви знаєте Олександра Великого? Він пройшовся по всьому світу і… я не так сильно знаю історію… але я знаю, що так він завоював все. Що це означає? Я хочу це для власного задоволення. У нього була армія і були здібності, і він завойовував усе поспіль. Що означає, що він мав усе, що він хотів. Якби у вас було щось – він би у вас це відібрав. “Це ваше?! Ні, це тепер моє». Забирав усе. І він помер у 33 роки. Від сифілісу – венеричної хвороби. Чи був він щасливий?
І насправді є така історія, що перед тим, як померти, він сказав своїм слугам, щоб йому зробили труну з двома отворами з обох боків. І він сказав: «Поховайте мене з руками, витягнутими з труни. Із розкритими долонями». І вони спитали: «Навіщо? Чому ти хочеш так? «Я хочу, щоб усі мої послідовники бачили, що в мене було все, і я йду з порожніми руками».
Тобто він знав принаймні це, він не мав рішення, тому що не обов’язково йти з цього світу з порожніми руками.
Ви можете піти абсолютно повним, можете взяти з собою все, якщо воно є духовним, якщо надбання, яке у вас є – це любов і відданість до Бога. Бачите, ви не можете взяти любов до своєї дружини, як би ви її не любили, вона закінчиться в момент смерті. І ви можете говорити: «Ні-ні-ні, я візьму це кохання з собою». Так пишуть у піснях поети: «Буду любити тебе вічно». Звучить, звісно, добре, але це – не реальність.
Реальність така: у всіх, хто перебуває тут зараз, у минулому житті теж було дуже глибока любов. Ви так сильно любили когось і хотіли любити його вічно. Але ви його зараз любите? Ви навіть не пам’ятаєте, хто то був. “Я тебе досі люблю, тільки не пам’ятаю, ким ти була, і де ти, і коли була, але все одно люблю”. Такою є істина.
Так що ви залишаєте це тіло, у момент смерті, всі ці прекрасні події та матеріальний успіх та взаємини, ваші діти, – ви все це залишаєте. До побачення. Я не хочу йти. Все одно до побачення. Тому що так влаштовано.