І тоді життя змінюється. Я, як і раніше, залишаюся в матеріальному світі, я ще не пішов, я, як і раніше, у цьому тілі. Мені, як і раніше, доводиться мати справу з усім, що тут, але тепер все по-іншому, бо я в іншій свідомості.
А наша свідомість – це те, де ми справді знаходимося, тому що свідомість – це ознака душі. Свідомість йде від душі. Немає поняття у тому, щоб свідомість йшла від матерії – матерія несвідома. Ось чому, коли душа залишає тіло в момент смерті, свідомість йде разом із нею, і в мертвому тілі немає свідомості.
Отже, коли я приходжу у свою природну свідомість, а саме: «Я – духовна душа, яка завжди підпорядкована Верховній Душі», я усвідомлюю Верховну Душу. Я усвідомлюю, що моя вічна духовна діяльність – це приносити задоволення Верховній Душі своїм життям. Це чиста природна свідомість. Можливо, я, як і раніше, у матеріальному світі, у матеріальному тілі, але тепер моє життя духовне, моя діяльність духовна.
Діяльність відображає присутність душі, відображає нашу свідомість. Отже, вираз «свідомість Бога», «свідомість Крішни», яку ми чуємо, означає те, що свідомість тепер чиста, і тепер я знаю, хто я, що мені передбачається робити, і я хочу це робити. Я знаходжу своє задоволення в духовному житті, у слуханні і оспівуванні Ім’я Бога, в тому, щоб пропонувати щось Богові, розповідати іншим людям про цю істину, допомагати живим істотам, які потребують допомоги, так само, як я потребував допомоги і мені допоміг мій духовний учитель. І я хочу привести їх до свого духовного вчителя, щоб він допоміг їм.
Якщо є хороший лікар, ви йдете до нього і він вам допомагає. Що ви хочете зробити? Ви хочете розповісти про це іншим людям: Тобі треба з’їздити до нього. У тебе проблеми зі спиною? Нещодавно я познайомився з дивовижним лікарем, який лікує спину, і він дуже допоміг моїй спині. Коли я був у його клініці, там було багато різних людей, і всі вони хотіли розповісти мені, як він їм допоміг: Він зробив це, у мене була така хвора спина. І потім вони почали розповідати мені про інших людей, яким він допоміг. Вони розповіли, що одну жінку, паралізовану, привезли туди на кріслі-каталці, а після лікування вона сама йшла, сама несла свої сумки і таке інше. І багато хто, хто був там, приїхав тому, що хтось, кому цей лікар уже допоміг, порадив їм з’їздити до нього. Це природно, чи не так?
Так що ви йдете до ваших друзів, у яких проблеми (у всіх одні й ті самі проблеми), і просто кажіть їм: Це насправді допомогло мені. Це приголомшливо, моє життя тепер зовсім інше!» І це реально, це не якась уява. І, можливо, вони теж зацікавляться: «Так, можливо, мені теж варто сходити?» І тоді ви дійсно їм допомагаєте, і це також приносить велике задоволення вам.
Тож те, що ми робимо, – це все більше і більше повертаємось у наш початковий стан, коли ми отримуємо духовне задоволення і все, що ми робимо у зв’язку зі служінням Крішні, приносить нам задоволення. Так що життя стає все кращим і кращим. Взаємовідносини з нашим духовним учителем і Крішною стають все сильнішими і сильнішими і так далі.