Якщо я запитаю кожного в цьому залі індивідуально: «Як ти вважаєш, що зробить тебе щасливим? Якби ти міг мати те, що вважаєш, зробило б тебе щасливим, щоб тоді?» Я отримав багато різних відповідей. Але більшість відповідей було б у одному напрямку – досконалий партнер, досконалі взаємовідносини. Навіть хоч у нас було стільки провалів у нашому житті: знову і знову цей не спрацював, той не спрацював. Або ми зараз із кимось «паримося», хто «не працює». Але ми все одно, не дивлячись на все, знову прийшли б до того ж самого: «Якби тільки це спрацювало, якби ось я зміг знайти досконалу особистість. Якби я зміг знайти цю справжню любов – це було б важливіше, ніж усі гроші на планеті. Чим вся слава, престиж, матеріальний успіх, величезні машини, яхти. Це було б важливіше, аніж все це». І я думаю, що, напевно, всі чи більшість із цим погодяться.
Дуже багато людей зараз у світі, які мають усі ці матеріальні блага. У них більше грошей, аніж вони колись спроможні витратити. У них найкращі машини. Що вони тільки не подумають – найкраще. У них багато великих будинків, літаки тощо. І це не одна людина: таких людей дуже багато. І якщо вони будуть щирі, вони скажуть: «Цього мало». Цього мало, тому що так і є. Цього не достатньо. Тому що це не любов. Немає любові ні в чому з перерахованого вище. Єдине, що нам потрібно – це любов. Любов цього світу – це також не та любов. Я маю на увазі, що всі когось люблять. Всі по ходу справи закохуються в когось, але це нас не задовольняє, цього мало. Ми хочемо більшого. Ми вже отримали все, що тільки можна від цієї людини. Вони віддали нам все, що мають, і ми все це забрали. І все одно недостатньо. І це просто ще одне джерело занепокоєння.
Ми знаємо, що нам потрібно, але ми гадки не маємо, де це знайти. Тому що ми не знаємо про те, що духовна душа є невід’ємною частинкою Верховної Душі. І те єдине, в чому ми колись зможемо знайти задоволення, – це любовний обмін між нами та Верховним Господом. Це єдине рішення, немає іншого рішення. І це те, що нам кажуть Веди: «Ви як духовна душа лише тоді будете щасливі, ви будете задоволені лише тоді, коли ви будете куштувати любов до Бога». Ми всі були закохані, щоб знати, що любов має певний смак. Я маю на увазі, що в нашій любові у цьому світі, можливо, в якийсь момент це було солодким. І це той смак, який нам подобався, – цей солодкий смак. Але реальність така, що там також дуже багато гіркого смаку, бо це матеріальна любов. Але ми знаємо, хоча б до дуже невеликого ступеня, що солодкий смак любові – він надзвичайно солодкий, це насправді життя. І цей хлопець, який зустрічається з новою дівчиною, чи дівчина, яка зустрічається з новим хлопцем: «О, до мене знову прийшло життя». На певний час. Тому що це життя.
Тож інше визначення душі, яке буде дуже правильним, що душа – це любов. Ось хто ми – маленькі люблячі частинки. Ось чому ми так шукаємо, кого б любити. Але Верховний Господь є вмістилищем любові. Тут у Бхагавад-гіті говориться: «Все, те чому може служити невеликий резервуар, все це може задовольнити набагато більший резервуар». Сенс у тому, щоб підключитися до цього резервуару, до цього вмістилища, де буде все, що може бути. І це наука життя. Але ми не знаємо цієї науки. І насправді я часто з цим стикався.
Здебільшого люди, навіть якщо вони приходять на наші лекції та чують це, вони насправді не зацікавлені мати будь-які любовні стосунки з Богом. Те, чого вони насправді шукають – це щоб був хтось прямо тут, прямо зараз, друга половинка, моя половинка. Це те, чим насправді зацікавлені. Як тільки ви починаєте говорити про те, як знайти досконалу людину на цій планеті, і як мати з нею досконалі взаємовідносини – люди будуть дуже зацікавлені в вас, буде дуже уважна аудиторія, вони читатимуть ваші веб-сайти. Якщо ви будете писати книги, вони читатимуть ваші книги. Вони слухатимуть ваші лекції, бо це те, насправді, чим вони зацікавлені: «Як же мені знайти цю досконалу жінку чи цього досконалого чоловіка?» Але це все тимчасово. Розумієте? Ви не готові піти далі за це. Ви не готові повірити, що є щось більше. І це вся частина ілюзії. Називається “майя”. “Майя” означає “ілюзія світу”, це те, чого немає. Ми думаємо, що те, чого немає, зробить нас щасливими. “Я знаю, що мене це зробить щасливим”, але Веди кажуть: “Ні, не зробить”.