У якийсь момент, у якомусь житті, десь по ходу шляху ми можемо, нарешті, зрозуміти, ми можемо вловити суть. А поки цього не станеться, ми не розуміємо: ви бачите лише те, що бачите. Ми бачимо лише те, що ми бачимо. Ми чуємо лише те, що ми чуємо. До тих пір, поки ми зосереджені на цій тимчасовій, недостатній, меті, що розчаровує, ми не зможемо побачити нічого далі цього, скільки б ви це не слухали. Ось чому ми говоримо: Це можливо, якщо ви дозволите собі це зробити. Будь ласка, повторюйте ці мантри, тому що вони очищають деякі з цих ілюзій і дозволяють мені почути істину». Але ми заблоковані, наші серця покриті матеріальними бажаннями і вони блокують нашу здатність отримати цю істину. Але коли ми співаємо мантри, які є засобом для чищення, вони очищають деякі з цих блоків. І тепер ми починаємо чути цю істину та вірити їй. Чути та вірити. І тоді ми можемо поставити собі інші цілі. І це початок нашого пробудження, а до цього ми спимо, на скільки б лекцій ми не ходили і чули цю істину. Якщо я сплю на лекції, то нічого не чую. І коли я говорю «спимо», я не маю на увазі безпосередньо ось так, хоча це теж періодично трапляється на лекціях. Але під «ми спимо» мається на увазі, що ми не чуємо у серці того, про що йшлося.
Ми просто продовжуємо свою боротьбу і продовжуємо залишатися порожніми, незадоволеними, засмученими. Як одна дівчина сказала мені нещодавно. Вона знайшла хлопця, закохана у свою половинку: одного на все життя, це трапляється раз у житті. І тут є невелике ускладнення – він одружений з кимось іншим, і ще й дитина є. І він такі самі почуття відчуває до неї, тільки в нього теж проблема. Але якби якимось чином… У неї така сама проблема. Але якби вони тільки змогли звільнитися і зійтись разом – це було б, як у Новий рік, феєрверк на все небо. Але так не буде. Можливо, це буде, але недовго. Але навіть якщо це і триватиме доти, доки вони не залишать свої тіла, це все одно закінчиться.
Зараз у всіх, хто перебуває тут, були незвичайні любовні взаємовідносини в минулому житті. Ми когось любили дуже сильно, а він любив нас чи вона. І, можливо, навіть у нас були не єдині такі стосунки. У нас були чоловіки, дружини – ми їх любили, вони любили нас; у нас були матері та батьки, і ми любили їх, вони любили нас; у нас були діти – ми їх любили, вони любили нас. Ми були в цьому вимірі, але нам довелося залишити його. Чи пам’ятаєте ви про нього зараз? Ні, ви не пам’ятаєте – це вже все в минулому. І тепер це ніяк не задовольняє мене – це пішло. І ви намагаєтеся зробити це знову. І навіть якщо ви досягнете успіху наступного разу, це знову піде, і знову… Що ж ви тоді досягаєте?
Веди кажуть: дивіться, ви вічна духовна душа, яка перебуває у серці, у вашому тілі, ви – життя тіла. Ви – любляча істота, яка шукає любові. Але ви ніколи не будете щасливі, ви ніколи не знайдете те, чого ви шукаєте доти, доки ви не відновите свої втрачені взаємовідносини з Богом – тоді ви будете щасливі. І тоді, коли ви залишатимете це тіло в момент смерті, з цими любовними взаєминами, вам не потрібно буде приймати нове народження. Вам не потрібно буде входити в нове матеріальне тіло, і знову страждати з тими самими питаннями. Ви вирушаєте у духовний світ. Любов приводить вас назад додому. І тепер ці взаємовідносини вічні: вони не приходять і йдуть – їм немає кінця. Іноді люди кажуть: «Хіба це не буде нудно: назавжди з тією самою особистістю? Чи не буде це нудно? І будь-хто, хто відчув навіть тут любов, у цьому світі, знає, що у любові немає дна. І в добрі моменти ваших любовних взаємин ви кажете: «Я любитиму тебе вічно». А в погані моменти ваших взаємин, ви кажете: «Я більше не можу це витримати – я йду».
Але суть така, що любов (в духовному світі) приносить лише великі задоволення. Насправді це називається ананда – духовне блаженство. Любов духовного світу – це ананда. І це кінцева досконалість для душі. Ми маємо справу з нашими тілами – ми дбаємо про них. Ми маємо наші матеріальні взаємовідносини, але ми можемо одухотворити і їх. Це не просто, що у нас є дружина. А у нас є особистість у жіночому тілі, яка потребує цих взаємовідносин з Богом. І ви допомагаєте їй досягти цього. Те саме стосується чоловіка, дітей – ми намагаємося допомогти їм досягти того, що насправді зробить їх щасливими. І це справжня дружба, справжні дружні стосунки між матір’ю, батьком тощо. І це все одухотворюється. І це стає життям. І тоді ми входимо у зовсім інший світ щастя. Такою є природа душі, така наука душі. Ви ніде не навчитеся їй в іншому місці, ви ніколи не будете знати. Ось чому ми отримуємо цю трансцендентну низхідну істину, ми приймаємо її. Ми розуміємо, що це істина, і діємо на основі цього. І це духовне життя.
Ось хто ми. Тепер ви знаєте про душу більше, аніж найрозумніші вчені планети. Ви стали мудрим. Насправді ви стаєте мудрим, коли ви берете ту мудрість, яка вам була дана та використовуєте її. Я думаю, всі погодяться, що мудра людина щасливіша, аніж неосвічена людина. Тож нам не треба бути дурними. Добре? Можна ще говорити, але я думаю, що цього достатньо.