Давайте зараз обговоримо чотири основні системи йоги. Звісно, сьогодні є так багато йог. Може, тут ви чули про деякі: крія-йога, агні-йога, хатаха-йога, раджа-йога, прікан-йога, аінга-йога, сахаджа-йога і так далі, щодня з’являється нова. Але немає нових йог. Йога – вічна. Просто люди вигадують цьому імена та роблять її комерційною.
Насправді є чотири основні шляхи йоги. Вони відомі як гьяна-йога, аштанга-йога, карма-йога та бхакті-йога. І ми розглянемо кожну із цих видів йоги, і спробуємо зрозуміти кожну. Перша, про яку ми поговоримо – це гьяна-йога, можливо, ви навіть ніколи не чули про неї. Вона невідома на заході, але це дуже цінний шлях йоги. Слово гьяна означає знання. І гьяна-йоги це ті, хто намагається досягти звільнення, здобуваючи знання.
Ідеальний кандидат для гьяна-йоги – це людина, яка почала бачити цей світ як недосконале місце. Тому що часто ми не бачимо світ таким, яким він є, шар ілюзії покриває наше бачення. Але гьяна-йог починає усвідомлювати, що цей світ – це не найкраще місце для мене. Він бачить, що тут так багато болю та страждань, що тут так багато труднощів все так тимчасово. Я намагаюся знайти якесь місце, але все змінюється. Я намагаюся знайти досконалі взаємини, але не можу цього зробити, і таке інше. І він починає ставити питання про життя. Він починає питати «хто я? З чим все це пов’язано?
І усвідомлює, що одна з найбільших проблем це його тіло. Тіло завдає так багато проблем. Стільки зусиль потрібно, щоб його підтримувати. Воно хворіє, старіє, вмирає. Так багато проблем, болю… І він запитує, чи це дійсно я? Його метод називається емпіричний метод пізнання за допомогою вигадок. Він починає все аналізувати. Він дивиться на кожну частину свого тіла і запитує «чи це я?». Наприклад, він дивиться на стопу: «Чи я є стопою? – Звичайно ж, я – не стопа. Чи я є ногою? – Ні. Рука? – Ні, я – не рука», і таке інше. Ніс, око, все, що завгодно, і щоразу: «Це не я». Я можу втратити ноги, втратити руки, втратити вуха, але я залишуся собою. І, зрештою, він приходить до правильного висновку – це не я. Це добре, правда.
Але тоді він усвідомлює, що має ще одну проблему – розум. Розум завдає йому багато труднощів, ми це знаємо. Отже, він починає запитувати себе: «Чи це я? Чи це я?» І він займається медитацією, яка називається техніка мовчазного свідка, де він тихо спостерігає за розумом, спостерігає за своїми думками, так само як дивиться фільм. Він може змінити хід думок, він може спрямувати розум із одного місця в інше. Іншими словами, він починає відокремлювати себе від розуму. Ви можете спробувати це дуже хороша медитація. І після якогось часу ви можете зрозуміти – “Я – не розум, я відділений, я відмінний від розуму”.
Далі в нього залишається питання «Хто ж я?», і він починає розуміти «я – вічний». Ми відчуваємо нашу вічну природу. Якщо ми подумаємо про це, то можемо відчути нашу вічну природу. Багато хто з нас тут зараз перебуває в старих тілах або, безперечно, немолодих, молодість уже минула кілька років тому. Але всі з нас, навіть ті, хто у старих тілах почуваються молодими. Коли дивлюся, дивлюся так само, як дивляться молоді. Але коли люди дивляться на нас, вони не бачать нас молодими. Ми не старіємо, бо ми – духовні душі. Г’яна-йог починає розуміти всі ці речі. Він займається медитацією, яка називається “Ахам Брахмасмі, я – Брахман, я – дух”. Зрештою, він приходить до повного усвідомлення – “Я – дух, я – не матерія”. І знову ж таки це правильно, це правда.
І пам’ятайте, що його початковим бажанням було звільнитися від усіх труднощів, він хоче місце, яке досконале, яке не має всіх цих проблем. Тому він починає розмірковувати, яким би було це місце. По-перше, воно не було б тимчасовим, воно було б вічним. По-друге, там би не було форм, тому що він усвідомлює, що в цьому світі так багато форм і тим чи іншим способом вони завдають проблем. Тож він хоче місця, де немає форм. Він хоче місце, де немає взаємин, немає інших людей. Тому що він завжди має справу з людьми, і це завжди завдає проблем. Він просто хоче піти, позбавитися від всіх, так що досконале місце – це те, де немає людей. І, зрештою, він хоче позбутися своєї власної індивідуальності. Він розуміє, що навіть бути індивідуальністю це проблема, він повинен мати справу із собою. «Я хочу це, мені потрібно те, – я нещасливий, я самотній. Я навіть не хочу бути собою. Я просто хочу злитися з Єдиним. Так, щоб я міг бути одним із усім». І для такої особистості є ідеальне місце – Брахмаджьоті, океан світла. Душа може злитися із цим океаном світла, стати маленькою частинкою цього океану світла. Також як сонячне світло складається з невеликих частинок сонячного світла. Так що це місце призначення для гьяна-йога. Він може злитися з цим океаном світла і втратити усвідомлення своєї індивідуальності – там немає тіл, немає форм, там немає свідомості. І там особистість усвідомлює свою вічну природу. Тож це місце призначення г’яна-йога. Це називається безособове усвідомлення. І насправді це мета більшості йог, яким сьогодні навчають.
І одна помилка, яку вони часто роблять, – вони приходять до правильного висновку «Я – дух», вони розуміють, що Бог – це дух, і тому – «Я – Бог. Я можу стати Богом”. Отже, у своєму досконалому стані вони доходять до висновку «Я – Бог». Але, звичайно, це не правда, це ілюзія, яка, як і раніше, там існує. У будь-якому випадку, це велика тема, але це гьяна-йоги.